Крістіан Тофт – захисник Дебальцевого. У нього є рідня в Угорщині, Польщі та Словаччині, але тільки в Україні він вдома

Крістіан Тофт – захисник Дебальцевого. У нього є рідня в Угорщині, Польщі та Словаччині, але тільки в Україні він вдома

За особисту мужність, вірність Військовій присязі, виявлені під час проведення антитерористичної операції, солдата 15-го окремого гірськопіхотного батальйону (128-ї окремої механізованої бригади) Крістіана Тофта Президент України — Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко нагородив медаллю «За військову службу Україні».

Державну нагороду двадцятитрьохрічний вояк отримав із рук глави держави в палаті Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (м. Харків), куди він був доставлений із важким пораненням правої ноги.

…Молодий воїн у серпні минулого року добровільно прибув до одного із райвійськкоматів міста Ужгород.

— До початку АТО в мене була стабільна і перспективна робота у сфері застосування комп’ютерних технологій. Коли ж у країні запалало полум’я війни, я не зміг спокійно сидіти в теплому кабінеті й розмірковувати про мир. Поштовхом до твердого рішення йти до військкомату стали чималі втрати наших військ під Іловайськом, — пригадав військовослужбовець.

За словами учасника АТО, серед його родичів є чимало громадян Угорщини, Польщі та Словаччини. І хоча рівень життя там значно вищий, тільки в Україні він відчуває себе вдома, і цей дім нинішньому поколінню українців випало захистити…

На Сході України хлопець обороняв стратегічно важливе місто Дебальцеве. За словами гірського піхотинця, разом із ним пліч-о-пліч виконували бойові завдання мешканці з багатьох куточків України, об’єднані одним бажанням, — захистити свою землю, відновити мир у країні.

— Такої атмосфери військового братерства, яка панувала в нашому базовому таборі, я ніколи не відчував. Тільки там, на передовій, можна дізнатися, чи справжній ти патріот, чи тільки вдаєш такого. Вважаю, що кожен чоловік, аби й далі належати до сильної статі людства, повинен стати на захист своєї країни, — зауважив солдат Крістіан Тофт.

Із болем у душі захисник Дебальцевого пригадує страждання цивільних мешканців, які потерпають від дій терористично-російських військ. Часто до наших військових приходили літні люди із проханням поділитися шматком хліба.

— В один із січневих днів зранку стояв сильний мороз. До нашого блокпоста підійшла старенька бабуся з селища Рідкодуб, що розташоване на схід від Дебальцевого. Попри сніг і сильний вітер, на ній були легка куртка, тонкі шкарпетки та калоші. Вона почала плакати й благала нас зробити все, аби на Донбасі якнайшвидше запанував мир та спокій. А ще старенька попросила їжі. Ми дали їй декілька консервів, теплий одяг та заспокоїли добрими словами, — розповів хлопець.

…30 січня під Дебальцевим після потужного артилерійського обстрілу наших позицій із «Градів» бойовики пішли в наступ.

— Ворожі сили в рази переважали наші. Та ми вистояли. На момент, коли українські мінометники відкрили вогонь, противник уже відступав від наших позицій. Наприкінці бою бойовики знову вдарили з «Градів» для прикриття відходу своїх підрозділів. У цей момент і підкосив мене один із ворожих уламків, — пригадав воїн. Вже за декілька годин хлопця вертольотом доставили до Харкова і там прооперували.

Зараз здоров’ю військовослужбовця нічого не загрожує. Він одужує і по завершенню лікування та курсу реабілітації зможе повернутися до лав захисників Вітчизни.

— Кращими ліками для мене стали дитячі малюнки, які приносять харківські волонтери. Ніщо так не додає сил для боротьби, як ці послання. Позитивна енергія дитячих сердець знову кличе в бій, — говорить хлопець.

Дмитро ГОРБУНОВ,
«Народна армія».