Наш «Удав» з Дебальцівського плацдарму

Наш «Удав» з Дебальцівського плацдарму

На початку лютого один із танкових підрозділів 92-ї окремої механізованої бригади здійснював вогневу підтримку захисників Дебальцівського плацдарму.

Екіпаж танку «Удав» (так його охрестили танкісти), до якого входили командир танкового взводу, лейтенант Василь Божок із позивним «Кулак», мобілізований навідник-оператор, молодший сержант Віталій Лиско та контрактник механік-водій, старший солдат Артур Шахмандаров, отримав бойовий наказ йти у напрямку селища Луганське. Там танкісти зайняли опорний пункт та взяли під охорону ділянку траси Артемівськ – Дебальцеве.

Зранку 12-го лютого командування гірсько-піхотного підрозділу поставило танкістам нове бойове завдання: вийти в район селища Логвинове та зайняти оборону. Згодом стало відомо, що там уже був ворог…

Неподалік від села танкісти зустріли підрозділи 79-ї окремої аеромобільної та 30-ї механізованої бригад, які готувалися штурмувати захоплений бойовиками населений пункт. Тож екіпаж «Удава» вчасно прийшов на допомогу братам по зброї.

У небо злетіла червона ракета, й наші підрозділи пішли на штурм… Ведучи влучний вогонь з усього озброєння, при цьому вдало маневруючи, екіпаж «Удава» вибивав бойовиків із займаних позицій. А воїни-десантники разом із піхотою проводили зачистку звільнених укріплень. Тоді терористи зазнали значних втрат у живій силі та техніці.

Не встигла охолонути броня, а танкісти відпочити після важкого бою, як надійшов наступний бойовий наказ. Екіпажу Т-64 необхідно було вийти за селище, замаскуватися у лісосмузі та не допустити пересування по ній ворожої бронетехніки…

Лейтенант Василь Божок якимось шостим чуттям відчув, що наступний бій буде важким, і найменша помилка екіпажу може дорого коштувати. Офіцер помінявся місцями з навідником-оператором…

Щойно танк виїхав з ґрунтової дороги на трасу, як офіцер помітив, що з боку Вуглегірська сунуть три російські танки Т-72. Від прийняття рішення до пострілу промайнула лише мить… «Спіймавши» танк у приціл, лейтенант здійснив перший постріл. Випущений українським офіцером снаряд влучив, як то кажуть, в «яблучко». Від вибуху в Т-72 здетонував боєкомплект та в танку відірвало башту.

– Задній хід! – скомандував взводний механіку-водію.

– Прийняв! – відповів Артур Шахмандаров.

«Удав» плавно відходив назад, ведучи при цьому вогонь. Серед диму бойовики не побачили, звідки гатив наш героїчний танк, і зосередили вогонь по раніше підбитому танку, який стояв по другий бік траси. Водночас бойова машина Василя Божка була прихована за двома підбитими БМП. Він вів нерівний бій із бойовиками, діючи за схемою: «виїхав, вистрелив, сховався».

…Третій Т-72, наче мисливець у пошуках здобичі, виїхав з ґрунтової дороги на трасу та почав рухатися в бік нашого схованого танку. Переїжджаючи через місток вузенької річки, він повернувся кормою до «Удава». Саме цього моменту і чекав Василь. Останній влучний постріл вдарив по двигуну. Бойова машина спалахнула, втративши керування, ворожий танк звалився з мосту у воду…

Сам герой-танкіст лейтенант Василь Божок – звичайний український хлопець, родом із Житомирщини. Після навчання в Академії сухопутних військ він майже два роки служить у лавах 92-ї окремої механізованої бригади. До зони проведення АТО був відряджений на початку року. За недовгий період бойової служби в його активі вже чимало підбитої ворожої техніки.

– Це заслуга всього екіпажу нашого «Удава», який діяв злагоджено та професійно, – каже лейтенант Василь Божок. – З такими воїнами ми захистимо Україну!

Капітан Валентин ШЕВЧЕНКО,

Регіональний медіа-центр Міністерства оборони України у м. Дніпропетровськ