«Броня», «Циркуляр», я – «Кащей», вогонь по блокпосту!»

підполковник Дмитро Кащенко– Комбат, витягни нас, ми живі, ми встигли покинути підбиту броню, однак відрізані від основних сил… – почув знайомий голос механіка-водія танка підполковник Дмитро Кащенко. Комбат прийняв рішення: йти на допомогу…
Із початком проголошення у країні часткової мобілізації танковий батальйон окремої механізованої бригади, яким командував підполковник Дмитро Кащенко, поповнило чимало військовозобов’язаних. Доводилося в найкоротші терміни знімати бойову техніку з тривалого зберігання, приводити її до боєздатного стану та готувати до бойових дій особовий склад.
Звичайно, що кількома рядками не описати той величезний обсяг робіт, який виконав комбат зі своїми офіцерами та сержантами, однак вже за кілька місяців підрозділ був готовий до виконання бойових завдань на Сході країни. Колишні працівники промисловості, бізнесмени, викладачі, шахтарі та представники інших професій удосконалили свої навички у веденні вогню з усього штатного озброєння танків і БМП, проведенні технічного обслуговування безпосередньо в полі, а також отримали додатковий досвід різних прийомів водіння та маневрування у ході бою.
Під час проведення АТО на Донбасі зведеному підрозділу Дмитра Кащенка було поставлене бойове завдання: вибити противника із укріплень, що неподалік села Піски. Це дозволило б розблокувати Донецький аеропорт, який кілька місяців знаходився в облозі терористів.
– Отримавши від спецпризначенців оперативну інформацію про укріпрайон, я прибув до штабу, – розповідає комбат. – Доповів про стан справ та свій задум. Заправив техніку і вперед…
Щоб не було витоку інформації, Дмитро Валерійович нікому не сказав, в який квадрат висувається його підрозділ. Адже у зоні АТО мобільний телефон часто працює на ворога.
– Ми обміркували з командиром спецпризначенців планові вогні мінометів, якими він мені мав допомогти під час наступу. Їхній провідник вивів мій підрозділ на вихідний рубіж, – розповідає підполковник Кащенко. – За задумом, нам необхідно було атакувати головний укріпрайон та блокпост, який міг ударити в тил основній групі. При цьому по ворожих позиціях мала б спрацювати наша артилерія, однак цього не сталося. По терористах били лише міномети спецпризначенців…
Основну ударну групу очолив сам комбат, другу – танк та БПМ, яким необхідно було прикривати хлопців, – капітан Олександр Лавренко.
Вступивши з противником у візуальний контакт, комбат негайно дав навіднику команду: «Постріл». «Броня», «Циркуляр», я – «Кащей», вогонь по блокпосту!» – пролунав наказ комбата по радіостанціях…
За мить по ворожих укріпленнях вдарив шквальний вогонь. Усе почало палати …
Кілька танків увірвалися під міст (очевидно, в терористів там були місця відпочинку) і відразу відкрили по них кулеметний вогонь. Командирський танк вилетів на гору, щоб оцінити обстановку. Аж раптом навідник побачив у кущах замасковану гармату… Різкий поворот башти… і постріл! Гармату разом з її розрахунком знищено!
Основна бронегрупа атакувала укріпрайон терористів відразу з двох сторін, причому машини рухалися уступами, прикриваючи одна одну. Для штурму та зачистки позицій піхота спішилася.
– Там були добре укріплені оборонні комунікації, бетонні споруди, бліндажі, вогневі точки, дзоти, перекриті щілини, – не стримуючи емоції, розповідає комбат. – Ці укріплення виконані наче з настанови інженерних військ, а будували їх, скажу я вам, справжні професіонали.
Тим часом капітан Лавренко вів бій з блокпостом супротивника, знищив танк, десятки терористів, два мінометні розрахунки, які планували вдарити в тил основним силам тактичної групи. Той бій для офіцера став останнім… Він загинув як герой, до кінця виконавши бойовий наказ!
– Провівши зачистку нижніх укріплень, ми зібрали багато трофеїв, серед яких були великокаліберні кулемети, РПГ, різне важке озброєння тощо. Мені доповіли, що екіпаж одного із танків, який вирвався вперед, потрапив під обстріли з РПГ та загинув. Про Сашка Лавренка я ще тоді не знав… – витримуючи паузу, продовжує мій співрозмовник. – Аж раптом мені по мобільному зателефонував механік-водій з підбитого танка… І ми пішли на допомогу.
Я поставив завдання бойовим машинам та снайперам прикривати нас. Тож під прикриттям броні та влучного вогню ми вибивали терористів, які засіли в навколишніх будинках. Створивши коридор, я негайно зателефонував механіку-водію підбитого танка, він сказав мені, що вони зараз вийдуть у білих пов’язках.
Ледь встигли танкісти добігти до своїх, як терористи зусібіч відкрили по них прицільний вогонь з АГС-17, мінометів та автоматичної зброї. Підрозділ ледь не опинився в так званій класичній «підкові». Оцінивши обстановку, комбат негайно дав наказ на відхід.
Український підрозділ уміло використовував прикриття броні та рельєфи місцевості. Вогонь не вщухав ані на мить. Кілька бійців отримали поранення, серед них і командир батальйону – два вогнепальні.
Сьогодні бойовий командир проходить лікування в одному із військово-медичних закладів, де ним опікуються найкращі фахівці. Дмитро Валерійович сподівається на швидке одужання, адже на Сході його чекають підлеглі та нові бойові накази.

Валентин ШЕВЧЕНКО,
Дніпропетровський регіональний медіа-центр Міністерства оборони України