Посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад, або ПТСР, – це психічний розлад, який може виникнути у людини після переживання подій, що сприймалася як загроза життю чи фізичній цілісності. Важливо розуміти, що ПТСР є реакцією психіки на надзвичайний стрес, а не ознакою слабкості чи особистого недоліку. Це офіційний медичний діагноз, який належить до групи розладів, пов’язаних із травмою та стресовими факторами.

Події, що можуть спричинити розвиток ПТСР, дуже різноманітні. До них належать:

• участь у бойових діях
• фізичне чи сексуальне насильство
• серйозні нещасні випадки (як-от автомобільні катастрофи)
• терористичні акти
• стихійні лиха
• насильство з боку партнера
• важкі захворювання
• раптова смерть близької людини

Травма може бути як одиничною подією, так і тривалим чи повторюваним досвідом, наприклад, життям в умовах війни або хронічного насильства.

Абревіатура ПТСР розшифровується як ПостТравматичний Стресовий Розлад. Хоча багато людей відчувають стрес і тривогу одразу після травматичної події, ці реакції зазвичай з часом минають. Однак, якщо симптоми тривають понад місяць і суттєво заважають нормальному життю, роботі та стосункам, фахівець може діагностувати ПТСР. Розлад може виникнути у будь-кого, незалежно від віку, статі чи культурного походження.

Основні симптоми та ознаки ПТСР

Симптоми посттравматичного стресового розладу є різноманітними і зазвичай об’єднуються у чотири основні групи. Їхня вираженість може значно відрізнятися у різних людей в залежності від їх психотипу і навіть змінюватися з часом у однієї людини. Для встановлення діагнозу важливо, щоб ці симптоми тривали більше одного місяця та спричиняли значний стрес або порушення у важливих сферах життя, таких як робота, соціальні стосунки чи повсякденне функціонування.

Перша група симптомів пов’язана з нав’язливими спогадами або повторним переживанням травми. Це можуть бути раптові, небажані та болісні спогади про подію, які виникають мимоволі. Часто трапляються флешбеки – яскраві відчуття, ніби травма відбувається знову, тут і зараз. Під час флешбеку людина може бачити образи, чути звуки, відчувати запахи чи фізичні відчуття, пов’язані з подією, іноді навіть втрачаючи зв’язок із реальністю. Також характерними є нічні кошмари, зміст яких пов’язаний із травматичним досвідом. Зіткнення з будь-чим, що нагадує про травму (тригером), може викликати сильний емоційний стрес або помітні фізичні реакції, такі як прискорене серцебиття, пітливість чи тремтіння.

Друга категорія симптомів – уникнення. Люди з ПТСР часто докладають значних зусиль, щоб уникати думок, почуттів або розмов, пов’язаних із травматичною подією. Вони також можуть уникати зовнішніх нагадувань: людей, місць, предметів, ситуацій чи видів діяльності, які асоціюються з травмою. Наприклад, людина, що потрапила в ДТП, може уникати водіння автомобіля або навіть поїздок у транспорті. Така поведінка уникнення, хоч і спрямована на зменшення стресу, часто призводить до соціальної ізоляції та значних обмежень у житті.

Третя група охоплює негативні зміни в мисленні та настрої. Це може проявлятися у стійких та часто перебільшених негативних переконаннях про себе (“я поганий/на”), інших людей (“нікому не можна довіряти”) чи світ загалом (“світ небезпечний”). Людина може мати проблеми зі згадуванням важливих аспектів травми або, навпаки, спотворено інтерпретувати її причини чи наслідки, звинувачуючи себе чи інших. Характерними є стійкі негативні емоції: страх, жах, гнів, провина, сором. Часто спостерігається втрата інтересу до занять, які раніше приносили задоволення, відчуття відстороненості від оточуючих та нездатність переживати позитивні емоції, такі як радість, любов чи задоволення, що іноді описується як емоційне оніміння.

Четверта категорія – це зміни у збудженні та реактивності. Люди з ПТСР можуть стати надмірно дратівливими, мати спалахи гніву чи агресії, часто без видимої причини. Вони можуть поводитися ризиковано або саморуйнівно, наприклад, зловживати алкоголем чи наркотиками, небезпечно водити машину. Характерною є гіперпильність – постійне перебування “напоготові”, сканування оточення на предмет потенційної небезпеки. Також часто спостерігається надмірна реакція здригання на раптові звуки чи рухи. Можуть виникати проблеми з концентрацією уваги та стійкі порушення сну (труднощі із засинанням, часті пробудження).

У деяких випадках ПТСР може супроводжуватися дисоціативними симптомами, такими як дереалізація (відчуття нереальності навколишнього світу) або деперсоналізація (відчуття відстороненості від власного тіла чи психічних процесів). Наявність цих симптомів може враховуватися при виборі лікування.

Причини виникнення ПТСР

Безпосередньою причиною розвитку ПТСР є переживання або свідчення травматичної події, яка пов’язана з реальною або загрожуваною смертю, серйозним ушкодженням чи сексуальним насильством. Однак сам факт зіткнення з травмою не гарантує розвитку розладу. Те, чи розвинеться ПТСР, залежить від складної взаємодії багатьох чинників, що включають характеристики самої події, індивідуальні особливості людини та середовище після травми.

До подій, здатних викликати ПТСР, належать бойові дії, різні форми насильства (фізичне, сексуальне, домашнє), терористичні акти, серйозні нещасні випадки, стихійні лиха, життєво небезпечні захворювання або раптова втрата близької людини. Важливо, що травмою може бути не лише пряме переживання події, але й свідчення того, що сталося з іншими, або навіть дізнавання про травматичну подію, яка сталася з близькою людиною. 

Для деяких професій, таких як:

• рятувальники
• пожежники
• поліцейські
• військові
• медики

характерний повторний вплив травматичних деталей, що також є фактором ризику.

Індивідуальні фактори також мають значення. Наявність попереднього травматичного досвіду, особливо в дитинстві, або наявність інших психічних розладів (як-от депресія чи тривожні розлади) до події може підвищити вразливість. 

Статистично, жінки мають вищий ризик розвитку ПТСР, що частково пояснюється більшою ймовірністю переживання певних типів травм, зокрема сексуального насильства. Також обговорюються можливі генетичні та нейробіологічні фактори, що впливають на індивідуальну реакцію на стрес.

Фактори середовища після травми є критично важливими: 

• Найважливішим захисним фактором є соціальна підтримка. Відчуття турботи та розуміння з боку сім’ї, друзів і громади після травматичної події може значно знизити ризик розвитку ПТСР або сприяти швидшому одужанню. 
• Брак такої підтримки, а також наявність додаткових стресових чинників після травми (наприклад, втрата роботи, фінансові труднощі, проблеми у стосунках) можуть збільшити ймовірність розвитку розладу та ускладнити його перебіг. 
• Зловживання алкоголем чи наркотиками також може як сприяти розвитку ПТСР, так і бути його наслідком.

ПТСР у військових

Військовослужбовці та ветерани є групою, яка стикається з підвищеним ризиком розвитку ПТСР через специфіку служби, особливо під час участі в бойових діях. Хоча сам розлад має універсальні риси, ПТСР у військових має певні особливості, пов’язані з їхнім унікальним досвідом та контекстом служби.

Статистика, переважно зібрана в США, свідчить про вищу поширеність ПТСР серед ветеранів порівняно з цивільним населенням. Показники значно варіюють залежно від конкретної війни чи конфлікту, але можуть сягати 15-30% для учасників бойових дій в Іраку, Афганістані чи В’єтнамі. Це пов’язано з тим, що військові частіше стикаються з високоінтенсивними та специфічними травмами: безпосередньою участю в боях, загрозою власному життю, свідченням смерті чи каліцтва товаришів та цивільних, перебуванням у полоні. Окремою серйозною проблемою є військова сексуальна травма (ВСТ) – сексуальне насильство чи домагання, вчинене під час служби, що є значним фактором ризику ПТСР, особливо для жінок-військових.

Зверненню військових по допомогу часто заважають специфічні бар’єри. У військовому середовищі може існувати стигма, пов’язана з психічними розладами, уявлення про те, що пошук допомоги є ознакою слабкості. Військова культура, що цінує стійкість та самоконтроль, також може ускладнювати визнання проблеми. Додаткові труднощі можуть виникнути під час переходу до цивільного життя, коли ветерани стикаються з проблемами адаптації, працевлаштування та нерозумінням з боку суспільства.

Багато країн мають спеціалізовані програми для ветеранів, де працюють фахівці, обізнані з військовим контекстом. Велике значення мають групи підтримки для ветеранів, де вони можуть спілкуватися з людьми зі схожим досвідом. В Україні діагноз ПТСР може розглядатися Військово-лікарською комісією (ВЛК) для визначення ступеня придатності до служби та встановлення зв’язку захворювання зі службою, що впливає на соціальні гарантії.

ПТСР у дітей

Посттравматичний стресовий розлад може вражати не лише дорослих, а й дітей та підлітків. Дитячий ПТСР виникає як реакція на пережиту або побачену травматичну подію, таку як насильство (фізичне, сексуальне, емоційне), домашнє насильство, втрата близької людини, серйозні нещасні випадки, стихійні лиха, війна чи навіть тяжкий булінг або інвазивні медичні процедури.

Прояви ПТСР у дітей можуть відрізнятися від симптомів у дорослих і значною мірою залежать від віку дитини. 

• Діти молодшого віку (до 6 років) можуть відтворювати травматичні аспекти через гру, мати неспецифічні нічні кошмари, регресувати в поведінці (наприклад, почати знову мочитися в ліжко), ставати надмірно тривожними при розлуці з батьками, проявляти нові страхи, дратівливість або ставати незвично “прилипливими”.
• У дітей шкільного віку (6-11 років) симптоми вже більше схожі на дорослі: вони можуть мати нав’язливі спогади, уникати нагадувань, відчувати провину чи сором. Також характерним є відтворення травми у грі чи малюнках, проблеми з концентрацією в школі, дратівливість, агресія, відсторонення від друзів та фізичні скарги (головний біль, біль у животі) без медичної причини.
• Підлітки (12-18 років) демонструють симптоми, найбільш подібні до дорослих, включаючи флешбеки, уникнення, депресивний настрій, гнів, відстороненість. В залежності від темпераменту у них також підвищується шанс ризикованої поведінки, такої як вживання психоактивних речовин, самоушкодження або суїцидальні думки.

Діагностику ПТСР у дітей проводить дитячий психіатр або психолог. Діагноз ставиться, якщо симптоми тривають більше місяця і суттєво порушують життя дитини. Важливо відрізнити ПТСР від інших можливих проблем.

Для молодших дітей ефективною може бути ігрова терапія. Медикаменти (зазвичай антидепресанти СІЗЗС) можуть використовуватися в окремих випадках за призначенням дитячого психіатра для полегшення сильних симптомів тривоги чи депресії.

Батьки відіграють ключову роль в одужанні дитини. Їм необхідно створити атмосферу безпеки, бути терплячими, заохочувати дитину висловлювати почуття (без тиску), підтримувати стабільний режим дня, співпрацювати зі школою та фахівцями. Важливо також, щоб батьки дбали про власний стан, адже їхній стрес може впливати на дитину. При появі у дитини суїцидальних думок необхідно негайно звертатися по екстрену допомогу.

Діагностика ПТСР: тести та критерії

Діагностика ПТСР вимагає ретельної оцінки кваліфікованим фахівцем у галузі психічного здоров’я, таким як психіатр або клінічний психолог. Важливо наголосити, що не існує жодного лабораторного аналізу чи інструментального обстеження, яке б могло остаточно підтвердити або спростувати цей діагноз. Основою діагностики є клінічна оцінка симптомів, анамнезу та функціонального стану людини.

Процес діагностики зазвичай включає детальне клінічне інтерв’ю. Під час розмови фахівець розпитує пацієнта про наявні симптоми: їх характер, частоту, інтенсивність, тривалість та вплив на життя. Особлива увага приділяється симптомам з чотирьох основних кластерів: нав’язливі спогади, уникнення, негативні зміни в мисленні та настрої, зміни збудження та реактивності. Також збирається інформація про травматичну подію (або події), її обставини та суб’єктивне сприйняття пацієнтом (це робиться обережно, щоб уникнути ретравматизації). Важливою є інформація про попередні травми, наявність інших психічних чи фізичних захворювань, вживання психоактивних речовин та якість соціальної підтримки.

Важливим етапом діагностики також є диференційна діагностика. Фахівець повинен відрізнити ПТСР від інших станів зі схожими симптомами, таких як: 

• гострий стресовий розлад (симптоми тривають до місяця)
• розлад адаптації
• тривожні розлади
• депресія
• обсесивно-компульсивний розла
• психотичні розлади
• наслідки черепно-мозкової травми
• вживання психоативних речовин

Точна та своєчасна діагностика ПТСР дозволяє розробити адекватний план лікування та значно покращити прогноз для пацієнта.

Лікування та терапія посттравматичного стресового розладу

Лікування посттравматичного стресового розладу спрямоване на зменшення симптомів, відновлення нормального функціонування та покращення якості життя людини. Сучасна медицина пропонує доказові методи лікування, ефективність яких підтверджена дослідженнями. Найчастіше застосовується психотерапія, яка вважається першою лінією лікування, а за потреби вона може доповнюватися медикаментозною терапією.

Психотерапія є ключовим елементом лікування ПТСР. Кілька підходів довели свою високу ефективність:

• Травмо-фокусована когнітивно-поведінкова терапія (ТФ-КПТ) це група методів, які допомагають людям змінювати негативні думки та поведінку, пов’язані з травмою. До найбільш вивчених та ефективних належать:
  • Тривала експозиційна терапія допомагає пацієнтам поступово та безпечно конфронтувати з травматичними спогадами та ситуаціями, яких вони уникають, з метою зменшення страху та реакції уникнення.
  • Когнітивна терапія фокусується на ідентифікації та зміні неадаптивних переконань про себе, інших та світ, що виникли внаслідок травми (наприклад, почуття провини, сорому, небезпечності світу).
• Десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей це метод що використовує двосторонню стимуляцію, поки пацієнт фокусується на травматичних спогадах. Вважається, що це допомагає мозку “переробити” травматичну інформацію, знижуючи її емоційну інтенсивність.

Інші види психотерапії, такі як групова терапія, сімейна терапія, інтерперсональна чи підтримувальна терапія, також можуть бути корисними як доповнення або для людей, які не готові до прямої роботи з травмою. На початку лікування, особливо при важких симптомах, важливим може бути етап стабілізації, який включає навчання навичкам саморегуляції та створення відчуття безпеки.

Медикаментозне лікування може допомогти контролювати симптоми, особливо депресію, тривогу та проблеми зі сном, що часто полегшує участь у психотерапії. Основними препаратами, що використовуються для лікування ПТСР, є антидепресанти з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), зокрема сертралін та пароксетин. Також можуть призначатися інші СІЗЗС або препарати з групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН), наприклад, венлафаксин.

Для полегшення нічних кошмарів іноді використовують празозин, хоча докази його ефективності неоднозначні. Важливо зазначити, що бензодіазепіни (протитривожні препарати швидкої дії) не рекомендуються для лікування ПТСР через ризик залежності, можливе погіршення симптомів та перешкоджання ефективності психотерапії. Призначення будь-яких медикаментів має здійснюватися виключно лікарем-психіатром після ретельної оцінки стану пацієнта.

Окрім професійного лікування, важливу роль відіграють стратегії самодопомоги. Це включає:

• отримання знань про ПТСР
• пошук соціальної підтримки
• дотримання режиму дня
• регулярну фізичну активність
• використання технік релаксації (дихальні вправи, медитація)
• уникнення алкоголю та наркотиків

Щодо профілактики ПТСР, хоча повністю запобігти йому неможливо, рання соціальна підтримка та своєчасне звернення по допомогу при появі симптомів можуть знизити ризик його розвитку або полегшити перебіг. Психологічний дебрифінг, що раніше вважався корисним, зараз не рекомендується, оскільки дослідження не підтвердили його ефективності і навіть виявили потенційну шкоду.

Як підтримати людину з ПТСР?

Підтримка близької людини з ПТСР є надзвичайно важливою частиною її шляху до одужання. Ваше розуміння, терпіння та турбота можуть стати значною опорою. 

• Перш за все, дізнайтеся більше про ПТСР. Розуміння симптомів та їхнього впливу допоможе вам усвідомити, що поведінка людини (наприклад, дратівливість чи відстороненість) є проявом розладу, а не її свідомим вибором чи особистою вадою.
• Будьте готові слухати без осуду, коли людина захоче поговорити. Не перебивайте, не знецінюйте її переживання і не давайте непрошених порад. Іноді просто бути поруч і показати свою небайдужість – це вже велика допомога. 
• Водночас не тисніть, якщо людина не готова до розмови. Будьте терплячими, адже одужання – це тривалий процес зі своїми злетами та падіннями.
• М’яко заохочуйте звернутися по професійну допомогу до психотерапевта чи психіатра з досвідом роботи з травмою. Можете запропонувати допомогу в пошуку фахівця чи супроводі на візит. 
• Не менш важливою є практична допомога у повсякденних справах (приготування їжі, покупки), оскільки симптоми ПТСР можуть сильно виснажувати.
• Намагайтеся створити безпечне та передбачуване середовище, мінімізуючи вплив відомих тригерів. Поважайте особисті кордони людини – іноді їй може бути потрібен час на самоті. Важливо не звинувачувати людину за її стан чи симптоми.
• Підтримуйте здорові звички: заохочуйте до фізичної активності, дотримання режиму сну, здорового харчування та використання технік релаксації. 
• Проводьте час разом, займаючись спокійними, приємними справами, що допомагає відновити відчуття нормальності.

І, нарешті, дбайте про себе. Підтримка людини з ПТСР може бути емоційно виснажливою. Не забувайте про власні потреби, шукайте підтримки для себе у друзів, родини чи фахівців. Ви не зможете ефективно допомагати, якщо самі будете виснажені. У кризових ситуаціях, особливо при появі суїцидальних думок у близької людини, негайно звертайтеся по професійну допомогу.

Наслідки ПТСР та можлива інвалідність

Хронічний стрес, притаманний ПТСР, негативно позначається і на фізичному здоров’ї. Підвищується ризик розвитку або загострення серцево-судинних захворювань, хронічного болю, проблем зі шлунково-кишковим трактом та ослаблення імунної системи. Порушення сну, такі як хронічне безсоння, також є поширеним наслідком.

Симптоми ПТСР, зокрема дратівливість, емоційна відстороненість, спалахи гніву та проблеми з довірою, часто призводять до труднощів у стосунках з партнерами, родиною та друзями, викликаючи конфлікти та соціальну ізоляцію. Людина може уникати спілкування та участі в соціальному житті.

Розлад також суттєво впливає на професійне функціонування. Проблеми з концентрацією, пам’яттю, дратівливість та порушення сну можуть знижувати продуктивність, призводити до помилок на роботі та прогулів, а у важких випадках – до втрати роботи та безробіття.

Дуже часто ПТСР супроводжується іншими психічними розладами, такими як депресія, тривожні розлади, а також розладами, пов’язаними з вживанням алкоголю чи наркотиків, які людина може використовувати як спосіб впоратися з болісними симптомами. Це значно ускладнює перебіг хвороби та лікування. Крім того, люди з ПТСР мають підвищений ризик суїцидальних думок та спроб.

У випадках, коли симптоми ПТСР є важкими, стійкими та значно обмежують здатність людини працювати, навчатися, самостійно себе обслуговувати та підтримувати соціальні зв’язки, може постати питання про встановлення інвалідності. В Україні рішення про встановлення групи інвалідності (I, II або III) приймать експертні команди що проводять оцінювання повсякденного функціонування особи. До складу команди входять лікарі, затверджені керівником закладу охорони здоров’я. Для військовослужбовців важливо встановити зв’язок ПТСР зі службою через Військово-лікарську комісію (ВЛК), що впливає на соціальні пільги та статус.

Хоча наслідки ПТСР можуть бути дуже серйозними, важливо пам’ятати, що це стан, який піддається лікуванню. Своєчасне звернення по кваліфіковану допомогу може значно покращити прогноз та запобігти розвитку важких ускладнень та інвалідності.