Ада Миколаївна Роговцева народилася 16 липня 1937 року. Місце її народження – місто Глухів, що на Сумщині. Вона дебютувала як актриса у 1956 році. Її життя є прикладом відданості мистецтву та Батьківщині.
Особисте Життя та Родина
Ада Роговцева завжди оберігала своє особисте життя від надмірної публічності. Особисте життя Ади Роговцевої було тісно пов’язане з її професійною діяльністю. Її чоловіком був видатний український актор та педагог Костянтин Петрович Степанков. Вони познайомилися ще під час її навчання в театральному інституті, де він був її викладачем. Їхній шлюб тривав 46 років, до самої смерті Костянтина Степанкова у 2004 році.
Це був не лише сімейний, а й творчий союз. Ада Роговцева та Костянтин Степанков часто грали разом на театральній сцені та знімалися в кіно. Їхнє професійне життя було тісно переплетене. Вони підтримували одне одного у творчості та виховали двох дітей.
- Їхня дочка, Катерина Степанкова, пішла стопами батьків. Вона стала актрисою та режисером. Сьогодні вона також активно займається волонтерською діяльністю, допомагаючи українській армії.
- Син, Костянтин Степанков-молодший, також обрав творчий шлях, був актором та режисером. На жаль, його життя обірвалося у 2012 році через важку хворобу.
Після смерті чоловіка Ада Роговцева не залишила активне життя. Вона продовжила свою акторську кар’єру, викладацьку діяльність та активну участь у громадському житті.
Дитинство та Юність
Ранні роки Ади Роговцевої припали на непростий період історії. Вона народилася в сім’ї, яка безпосередньо відчула на собі політичні та соціальні бурі того часу.
- Її батько, Микола Іванович Роговцев здобув дві вищі освіти, закінчивши індустріальний та сільськогосподарський інститути. До війни він працював у аграрному секторі.
- Під час Другої світової війни служив в охороні Микити Хрущова, тодішнього члена Військової ради Київського особливого військового округу.
- Пізніше батько працював у структурах НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, мала фах агронома.
- Родина пережила важкі випробування. У роки війни вони опинилися в окупованій Одесі. Батько намагався організувати евакуацію для своєї сім’ї та інших людей.
Мрія стати актрисою зародилася у Ади ще в дитинстві. Вона згадувала, що відчула бажання дарувати людям емоції через сцену. В дитинстві по темпераменту вона була сангвініком з відтинками холерика та меланхоліка. Це прагнення привело її до рішення пов’язати своє життя з театром. У 1954 році вона зробила важливий крок до здійснення мрії. Ада вступила до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Це був престижний навчальний заклад, який готував майбутніх зірок сцени.
Її наставником став видатний актор та режисер Костянтин Петрович Степанков. Пізніше він став її чоловіком та партнером у житті та творчості. Навчання під його керівництвом було важливим етапом у її професійному становленні. У 1959 році Ада Роговцева успішно закінчила інститут. Отримана освіта та досвід стали міцним фундаментом для її подальшої блискучої кар’єри.
Кар’єра на Театральній Сцені
Акторська кар’єра Ади Роговцевої почалася саме з театру. Після закінчення інституту, у 1959 році, її запросили до трупи Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки (нині Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).
- Цьому театру вона присвятила 35 років свого життя, працюючи там до 1994 року.
На цій сцені Ада Миколаївна зіграла понад 50 ролей. Однією з найяскравіших і найбільш знакових її ролей стала Гелена Модлевська у виставі “Варшавська мелодія” за п’єсою Леоніда Зоріна. Ця вистава мала величезний успіх і йшла на сцені театру багато років. Роль польської співачки, яка переживає складну історію кохання з радянським студентом, принесла Роговцевій визнання критиків та любов глядачів.
Іншою важливою роботою стала участь у постановці “Пер Гюнт” за п’єсою Генріка Ібсена. У цій виставі, яку поставив відомий режисер Роман Віктюк, Ада Роговцева виконала п’ять різних жіночих образів.
Після 1994 року Ада Роговцева не повністю покинула театральну сцену. Вона продовжила співпрацювати з різними театральними колективами. Зокрема, Ада грала у
- Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
- Театральних майстерень “Театр “Дім”” та “Сузір’я”.
Талант і майстерність Ади Роговцевої були неодноразово відзначені престижними театральними нагородами. Вона є чотириразовою лауреаткою премії “Київська пектораль”. Цю нагороду вона отримувала за найкращу жіночу роль у виставах:
- “Дама без камелій” (1991/1992)
- “Обдурена” (1997)
- “Схоже на щастя” (2014)
У 2003 році їй також вручили премію “Київська пектораль” за видатний внесок у театральне мистецтво. Ці нагороди свідчать про стабільність її таланту та постійне визнання її роботи колегами та критиками.
Непохитна Громадянська Позиція та Волонтерська Робота
Окрім визначної акторської кар’єри, Ада Роговцева відома своєю активною і принциповою громадянською позицією. Вона ніколи не залишалася осторонь важливих суспільно-політичних подій в Україні. Її патріотизм проявляється не лише у словах, а й у конкретних діях.
Її підтримка демократичних змін в Україні була помітною ще під час Помаранчевої революції 2004 року. Вона відкрито висловлювала свою позицію та підтримувала прагнення українського народу до свободи та справедливості. Після 2014 року Ада Миколаївна припинила будь-які виступи та зйомки в Росії. Вона пояснювала це тим, що не може працювати в країні, яка веде війну проти її Батьківщини. Своїм російським колегам, які називали її “своєю”, вона чітко відповідала: “Я не ваша. Я своя, я українська”.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Ада Роговцева вирішила залишитися в Києві, який опинився під загрозою ворожих атак. Вона перетворила свій дім на своєрідний волонтерський пункт. Готувала їжу для бійців територіальної оборони та Збройних Сил України. Надавала притулок тим, хто потребував допомоги. Її родина також стала прикладом патріотизму.
- Дочка Ади Миколаївни, Катерина Степанкова, активно працює у волонтерському центрі.
- Її онук Олексій Степанков-Ткаченко та зять захищають Україну на фронті у лавах Збройних Сил.
Ада Роговцева не обмежувалася допомогою в тилу. Вона неодноразово їздила на передову та в прифронтові регіони, щоб підтримати українських бійців та місцевих мешканців. Вона виступала перед військовими, читала вірші, спілкувалася з ними. Її візити були надзвичайно важливими для підняття бойового духу захисників та цивільних. Актриса згадувала випадок у Слов’янську, коли після її виступу один чоловік сказав: “Сьогодні ми вперше плакали і сміялися не від горя, а від вашого виступу…”. Такі моменти показували важливість культурної підтримки навіть у найважчі часи, хоча вона й відзначала, що не всюди на Сході радо сприймали українську мову.
Свою підтримку Ада Роговцева спрямовувала і на збір коштів для армії
Яскравим прикладом став її благодійний творчий вечір “З тими, кого люблю…”, що відбувся у культурному центрі “Менора”. Під час вечора лунали вірші класиків української та світової літератури – Лесі Українки, Ліни Костенко, Марини Цвєтаєвої. Особливо зворушливим було читання віршів її покійного сина Костянтина Степанкова, які представила його сестра, актриса та режисер Катерина Степанкова. Ада Миколаївна ділилася особистими переживаннями, кажучи, що розуміє біль матерів, які втрачають синів на війні, бо й сама має “обпалені крила”. У заході також взяв участь актор Ахтем Сеітаблаєв, який прочитав вірш кримськотатарської поетеси Лілії Буджурової, нагадуючи про трагедію окупованого Криму.
Ада Роговцева називає волонтерів “святими людьми” і вважає їхню працю неоціненною для майбутнього України. Своїм прикладом, навіть у поважному віці (на момент проведення вечора їй було 77 років), вона показувала зразок служіння народові. Усі кошти, зібрані під час благодійного вечора “З тими, кого люблю…”, були цілеспрямовано передані до “Фонду оборони країни“. Ця допомога дозволила придбати вкрай необхідні тактичні аптечки за стандартами НАТО для українських бійців на передовій.
У своїх публічних виступах та інтерв’ю Ада Роговцева послідовно закликала до підтримки України та засудження російської агресії. Вона також виступала за бойкот російської культури, пояснюючи, що культура країни-агресора використовується як інструмент пропаганди та виправдання війни. Вона брала участь у заходах українських громад за кордоном, зокрема виступала в Ізраїлі, де розповідала про боротьбу України за незалежність та важливість міжнародної підтримки.
Успіх у Кінематографі та на Телебаченні
Паралельно з роботою в театрі Ада Роговцева активно знімалася в кіно та на телебаченні. Кінематограф став ще одним важливим напрямком її творчої діяльності. Її дебют на екрані відбувся ще у студентські роки. У 1956 році вона зіграла роль Мар’яни у фільмі “Коли співають солов’ї”. Ця перша робота відкрила їй шлях у світ великого кіно.
За свою довгу кар’єру Ада Роговцева знялася у понад 30 кінофільмах та телесеріалах. Вона створила низку незабутніх жіночих образів, які полюбилися мільйонам глядачів. Її фільмографія включає різноманітні жанри – від ліричних драм до історичних епопей.
Серед її ранніх помітних робіт – роль Мавки у фільмі-опері “Лісова пісня” (1961), знятому за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки.
Справжнє всесоюзне визнання прийшло до Ади Роговцевої після виходу на екрани фільму “Салют, Маріє!” (1970). У цій стрічці вона зіграла головну роль – Марію, іспанську революціонерку. Фільм розповідав про події громадянської війни в Іспанії та участь у ній радянських добровольців. Роль Марії була складною та багатогранною. Роговцева зуміла передати силу духу, мужність та водночас жіночність своєї героїні. За цю роботу вона отримала престижну нагороду – приз за найкращу жіночу роль на 7-му Московському міжнародному кінофестивалі у 1971 році.
У 1972 році вона зіграла одну з головних ролей у фільмі “Приборкання вогню”, присвяченому історії радянської космонавтики. Її героїня – дружина головного конструктора ракет – стала втіленням жіночої підтримки та терпіння.
Ада Роговцева продовжувала активно зніматися і в наступні десятиліття. Серед її пізніших робіт варто відзначити ролі у таких фільмах, як:
- “Зимовий роман” (2004) – популярний телевізійний фільм, де вона зіграла мудру та досвідчену жінку.
- “Тарас Бульба” (2009) – масштабна екранізація повісті Миколи Гоголя режисера Володимира Бортка. У цьому фільмі Роговцева виконала роль дружини Тараса Бульби. Попри суперечливе сприйняття самого фільму в Україні, її акторська робота була високо оцінена.
Її талант дозволяв їй бути переконливою у найрізноманітніших амплуа. Вона грала сильних і слабких жінок, героїнь і звичайних людей, персонажів з минулого і сучасності. Її присутність на екрані завжди додавала фільму глибини та емоційності.
Внесок Ади Роговцевої в український кінематограф також був відзначений нагородами. У 2020 році вона отримала премію “Золота дзиґа” Української кіноакадемії. Ця премія була вручена їй за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.
Викладацька діяльність
Окрім акторської та громадської діяльності, Ада Роговцева зробила значний внесок у підготовку нових поколінь українських митців. Вона працювала професоркою у Київському національному університеті культури і мистецтв. Також викладала на кафедрі театрального мистецтва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, у своїй альма-матер.
Її підхід до викладання ґрунтувався на принципах глибокого психологічного аналізу ролі та прагненні до емоційної правдивості, характерних для школи Станіславського, яку вона сама засвоїла під час навчання. Вона навчала студентів не просто грати, а жити на сцені, втілюючи складні людські характери та долі.
Ада Роговцева завжди була вимогливим, але справедливим педагогом. Вона вміла знайти підхід до кожного студента, розкрити його потенціал та надихнути на творчий пошук. Колеги відзначають її готовність ділитися досвідом, давати поради та підтримувати початківців. Наприклад, актриса Надія Хільська, яка грала разом з Роговцевою у серіалі “Кава з кардамоном”, згадувала їхні теплі розмови за лаштунками.
Визнання та Почесні Звання
Багаторічна плідна праця Ади Роговцевої в театрі та кіно здобула широке визнання як з боку держави, так і з боку професійної спільноти та глядачів. Вона є володаркою численних нагород та почесних звань.
- Ще у 1967 році їй було присвоєно звання Народної артистки Української РСР.
- Одинадцять років потому, у 1978 році, вона отримала найвище артистичне звання в країні – Народна артистка СРСР.
- У 1981 році Ада Роговцева стала лауреаткою Національної премії України імені Тараса Шевченка – найвищої творчої відзнаки в Україні.
- У 2007 році незалежна Україна відзначила Аду Роговцеву своєю найвищою державною нагородою, їй було присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. Це звання надається за видатні особисті заслуги перед українською державою у розвитку культури та мистецтва, а також за багаторічну плідну творчу та громадську діяльність.
- У 2017 році вона отримала Державну премію України імені Олександра Довженка за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва.
Окрім державних нагород, вона має численні відзнаки від професійних організацій та фестивалів.
Внесок в Українську Культурну Спадщину
Значення Ади Роговцевої для української культури важко переоцінити. Її внесок є багатогранним і стосується різних аспектів культурного життя країни.
По-перше, це її безпосередня творча діяльність як актриси. Вона втілила на сцені та екрані образи з української літератури та історії, сприяючи їх популяризації та збереженню.
- Ролі у фільмах “Лісова пісня” та “Тарас Бульба”, хоч і створені в різний час та в різних контекстах, демонструють її зв’язок з національною культурною традицією.
- Її робота в Національному театрі імені Лесі Українки протягом 35 років стала цілою епохою в історії цього колективу.
По-друге, її викладацька діяльність мала великий вплив на формування наступних поколінь українських митців. Як професорка провідних мистецьких вишів країни, вона передала свої знання, досвід та творчі принципи багатьом учням, які сьогодні продовжують розвивати український театр і кіно. Вона допомогла зберегти та передати традиції української акторської школи.
По-третє, її активна громадянська позиція та патріотична діяльність, особливо в останні роки, зробили її моральним авторитетом для багатьох українців. Вона стала символом незламності духу, відданості своїй країні та єдності мистецтва і життя. Її приклад показує, що митець не може стояти осторонь долі своєї Батьківщини.
По-четверте, Ада Роговцева є яскравим прикладом успішної жінки в мистецтві. Її довга та плідна кар’єра, що охоплює понад шість десятиліть, демонструє можливості для жінок у традиційно конкурентній сфері. Її членство в Комітеті з Національної премії України імені Тараса Шевченка також давало їй можливість впливати на визнання талановитих митців, зокрема жінок.
Міжнародне Визнання та Співпраця
Хоча основна частина кар’єри Ади Роговцевої була пов’язана з Україною та радянським культурним простором, її талант здобув і певне міжнародне визнання. Найбільш значущим досягненням у цьому плані є нагорода за найкращу жіночу роль на 7-му Московському міжнародному кінофестивалі у 1971 році за фільм “Салют, Маріє!”. Цей фестиваль мав статус міжнародного, і перемога на ньому свідчила про високу оцінку її майстерності за межами СРСР. Фільми за її участю, особливо ті, що знімалися в радянський період, демонструвалися в країнах соціалістичного табору та на міжнародних кінофестивалях. Це сприяло певній впізнаваності актриси за кордоном, хоча й обмеженій порівняно з її популярністю в СРСР.
Після здобуття Україною незалежності та особливо після 2014 року, Ада Роговцева стала своєрідним культурним послом України. Її публічні виступи за кордоном, як-от вечір в Ізраїлі, мали на меті не лише творчу зустріч, а й донесення правди про Україну, про її боротьбу за свободу.