Дослідження практик вшанування загиблих військових героїв у різних куточках світу виявляє існування унікальних ритуалів та церемоній. Ці практики глибоко вкорінені в культуру та історію кожної нації, відображаючи її цінності та ставлення до пам’яті про тих, хто віддав життя за свою країну. Від величних національних кладовищ до духовних святилищ та локальних меморіалів – кожна країна має свій спосіб віддати шану полеглим захисникам. Розглянемо детальніше, як це відбувається в Україні, Сполучених Штатах Америки, Японії, Шотландії та Австралії.
| Країна | Тип Вшанування | Основні Ритуали | Унікальні Особливості |
| Україна | Військові похорони, пропозиція нац. кладовища | Покриття прапором, залпи, церемоніальні процесії | Змішання традиційних звичаїв і сучасних військових почестей, вплив поточної війни |
| США | Поховання на національних кладовищах (Арлінгтон) | Покриття прапором, залпи, сигнал “Taps”, різні рівні почестей за званням | Арлінгтонське кладовище, Гробниця Невідомого Солдата, сувора елігібільність для поховання |
| Японія | Закарбування духів у Святилищі Ясукуні | Фестивалі (Мітама Мацурі), духовне поклоніння | Міжнародні суперечки через включення воєнних злочинців класу А |
| Шотландія | Національний меморіал, військові могили | Покриття прапором (Юніон Джек), “The Last Post”, можливі залпи | Національний меморіал в Единбурзькому замку, регіональні кладовища під опікою |
| Австралія | Військові кладовища, меморіали | Покриття прапором, гарматні салюти, служба маків RSL | Національний день пам’яті, фінансова допомога ОАВГ на поховання ветеранів |
Поховальні Ритуали України
Наші традиційні звичаї включають низку дій, що передавалися з покоління в покоління в Україні. Серед них – омивання тіла покійного та його розміщення вдома для прощання, часто з головою, повернутою до ікон. Важливим елементом є винесення труни з дому ногами вперед; вважається, що це запобігає поверненню духу покійного. Існують і певні заборони: наприклад, під час похорону не прийнято прибирати в домі. Символічним актом прощання з оселею є триразове стукання труною об поріг будинку. Ці практики, як зазначається у джерелах про поховальні обряди, відображають народні вірування та уявлення про перехід душі в інший світ.
Проте, для вшанування героїв війни, особливо в контексті триваючих конфліктів, зокрема повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, Український інститут національної пам’яті активно розробляє та впроваджує нові військові протоколи. Натхнення черпалося з різних джерел: козацьких традицій, досвіду часів Української Народної Республіки, а також сучасних практик таких країн, як США, Бельгія, Ізраїль, Польща та Туреччина.
Ключовими елементами сучасного українського військового похорону є:
- Покриття труни державним прапором України – цей акт символізує найвищу повагу нації до загиблого героя та його жертви. Прапор є уособленням держави, за яку воїн віддав життя.
- Залпи на честь – це військовий салют, що виконується стрілецьким підрозділом. Він є традиційною військовою почестю, яка віддається під час поховання військовослужбовців.
- Похоронна процесія супроводжується військовим ескортом, що підкреслює особливий статус загиблого як захисника Вітчизни. Участь побратимів, військової техніки та оркестру додає церемонії урочистості та скорботи.
Через війну з Росією військові похорони в Україні набули особливого суспільного значення та видимості. На церемоніях виступають офіційні особи, військові командири, представники місцевої влади. Іноді організовуються паради або публічні акції скорботи, що демонструють єдність нації у вшануванні своїх героїв. У різних містах існують додаткові процедури, приміром деякі західні області (Львів, Хмельницький, Вінниця, Рівне) пропонують безоплатну психологічну допомогу родині загиблого героя.
Війна призвела до трагічного зростання кількості загиблих. Це, своєю чергою, спричинило розширення військових секторів на кладовищах по всій країні. Як приклад, видання “The Cost: Military Cemeteries Expand Throughout Ukraine, Russia” наводить дані з Дніпра: лише за три місяці з лютого 2024 року там з’явилося 293 нові військові могили, тоді як за попередні вісім років війни (з 2014 року) їх було 175. У відповідь на цю сумну реальність та для належного вшанування полеглих, в Україні виникла ініціатива створення Національного військового меморіального кладовища в Києві.
Передбачається, що цей меморіальний комплекс стане центральним місцем пам’яті та поховання героїв, подібним до Арлінгтонського національного кладовища у США. Це дозволить консолідувати зусилля з увічнення пам’яті загиблих захисників на найвищому державному рівні.
Поховальні Ритуали Сполучених Штатів Америки
У Сполучених Штатах Америки поширені як традиційне поховання, так і кремація, причому остання стає все більш популярною серед цивільного населення. Однак, коли йдеться про військовослужбовців, особливо тих, хто загинув під час виконання обов’язків, або ветеранів, часто обирають саме традиційне поховання. Центральним місцем для цього є Арлінгтонське національне кладовище. Засноване ще під час Громадянської війни у 1864 році, воно стало найвідомішим військовим цвинтарем у США та символом національної поваги до захисників країни. На його території поховано понад 400 000 осіб.
Арлінгтонське кладовище відкрите для поховання активних військовослужбовців, ветеранів, що відповідають певним критеріям служби, а також членів їхніх сімей. Проте, через обмеженість вільного місця, критерії для поховання в Арлінгтоні є досить суворими.
Рівень військових почестей, що надаються під час похорону в Арлінгтоні (та й на інших національних кладовищах), варіюється залежно від звання та статусу померлого. Існують чітко визначені протоколи:
- Повні військові почесті (Full Military Honors) надається офіцерам у званні капітана (армія, ВПС, морська піхота) / лейтенанта (ВМС, Берегова охорона) та вище, а також старшим прапорщикам (Warrant Officers) та старшим сержантам (E-9). Цей рівень почестей включає:
- Ескортний взвод (розмір залежить від звання).
- Військовий оркестр.
- Команду для несення труни (прапороносці).
- Стрілецьку команду для виконання салюту.
- Сурмача для виконання сигналу “Taps”.
- Для вищих офіцерів (генералів, адміралів) може використовуватися кінний кесон (лафет) для перевезення труни.
- Для офіцерів у званні полковника та вище, а також для глав держав, передбачений кінь без вершника (caparisoned horse), що символізує полеглого воїна.
- Стандартні військові почесті (Standard Military Honors) надаються всім іншим категоріям військовослужбовців та ветеранів, які мають право на поховання з військовими почестями (рядовий склад, молодші сержанти, молодші офіцери). Цей рівень включає:
- Команду для несення труни.
- Стрілецьку команду.
- Сурмача.
Незалежно від рівня почестей, ключові ритуали залишаються незмінними і мають глибокий символізм:
- Покриття труни американським прапором. Прапор драпірується таким чином, щоб синє поле із зірками знаходилося над лівим плечем покійного.
- Стрілецька команда виконує три залпи з гвинтівок. Це не 21-гарматний салют, а ритуал, що походить від традицій припинення вогню для збору поранених та загиблих.
- Виконання сигналу “Taps”. Мелодія “Taps” у виконанні сурмача є одним з найбільш впізнаваних та емоційних елементів військового похорону в США.
- Після церемонії прапор, що покривав труну, урочисто складається у трикутник і вручається найближчому родичу як символ вдячності нації за службу покійного.
Особливим символом поваги до невідомих героїв в Арлінгтоні є Гробниця Невідомого Солдат. Біля неї цілодобово, за будь-якої погоди, несе службу почесна варта. Цей монумент є потужним символом пам’яті про всіх американських військовослужбовців, чиї останки не були ідентифіковані.
Поховальні Ритуали Японії
Практика поховання в Японії суттєво відрізняється від багатьох західних країн. Через обмеженість території та культурно-релігійні традиції (вплив буддизму та синтоїзму) домінуючою практикою є кремація. За статистикою, понад 99,9% померлих у Японії кремують. Прах зазвичай ховають у сімейних могилах.
Для вшанування пам’яті тих, хто загинув на службі імператору та Японії, зокрема під час воєн, існує особливе місце – Святилище Ясукуні (Yasukuni Jinja) у Токіо. Засноване у 1869 році за наказом імператора Мейдзі, це синтоїстське святилище має унікальну функцію: тут не ховають тіла, а “закарбовують” духи загиблих воїнів. Вважається, що в Ясукуні перебувають духи понад 2,5 мільйонів людей, які загинули на службі Японії з середини XIX століття. У спеціальних реєстрах святилища зберігаються їхні імена, місце походження, дата та місце смерті.
Таким чином, Ясукуні є місцем духовного вшанування та поклоніння душам загиблих, а не фізичним цвинтарем. Проте, Святилище Ясукуні є об’єктом значних міжнародних суперечок та критики. Причиною цього стало таємне закарбування у 1978 році духів 14 осіб, засуджених міжнародним трибуналом як воєнні злочинці класу “А” за злочини, скоєні під час Другої світової війни. Це викликало різко негативну реакцію з боку країн, що постраждали від японської агресії, насамперед Китаю та Південної Кореї. Візити японських високопосадовців до святилища регулярно спричиняють дипломатичну напругу та протести.
Незважаючи на суперечливість, Ясукуні залишається важливим місцем для багатьох японців. Щорічно тут проводяться різноманітні фестивалі та церемонії. Найбільш відомим є літній фестиваль Мітама Мацурі, який проходить у липні і приваблює тисячі відвідувачів, що приходять вшанувати пам’ять духів предків та загиблих воїнів. Однак критики вказують на те, що подібні заходи та саме існування святилища в його теперішньому вигляді підтримують зв’язок із мілітаристським минулим Японії та ревізіоністськими поглядами на історію.
Поховальні Ритуали Шотландії
Шотландія, як частина Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, дотримується поховальних традицій, подібних до решти Британії. Традиційне поховання є поширеним, хоча популярність кремації також зростає. Для вшанування героїв війни Шотландія має свій визначний меморіальний комплекс – Шотландський національний військовий меморіал. Розташований у величних стінах Единбурзького замку, він був урочисто відкритий у 1927 році.
Цей меморіал слугує центральним місцем пам’яті для шотландців, що загинули у військових конфліктах починаючи з Першої світової війни. Усередині меморіалу знаходиться Зала Честі, де зберігаються списки з іменами полеглих. Комплекс прикрашений численними скульптурами, вітражами та іншими витворами мистецтва, що увічнюють пам’ять про різні роди військ та їхню службу.
Фізичні поховання шотландських військовослужбовців знаходяться на численних цивільних та військових кладовищах по всій країні та за її межами. Доглядом за цими могилами, як і могилами військових з інших країн Співдружності, опікується Комісія з військових могил Співдружності. Ця організація підтримує у належному стані могили та меморіали по всьому світу. У Шотландії знаходяться кілька значних кладовищ з військовими похованнями:
- Грінокське кладовище вважається найбільшим муніципальним кладовищем у Шотландії, де знаходиться значна кількість могил військовослужбовців обох світових воєн.
- Глазговський Некрополь це Історичне кладовище, де також є військові поховання, що підтримуються КВМС.
Військові почесті під час похоронів у Шотландії відповідають загальнобританським традиціям. Вони можуть включати:
- Покриття труни прапором Сполученого Королівства (Юніон Джек).
- Виконання сигналу “The Last Post” сурмачем – традиційної мелодії, що символізує завершення служби воїна.
- Можливе виконання залпів стрілецькою командою.
Окрім Національного військового меморіалу та кладовищ КВМС, у Шотландії існують інші важливі місця пам’яті:
- Меморіал Командос поблизу Спіан-Брідж, присвячений бійцям британських командос часів Другої світової війни, що тренувалися в цій місцевості.
- Королівське військове кладовище Лайнес на острові Гой (Оркнейські острови), де поховані моряки Королівського флоту, загиблі під час обох світових воєн, зокрема ті, що служили на базі Скапа-Флоу.
Поховальні Ритуали Австралії
В Австралії співіснують обидві практики – поховання та кремація. Загиблі у війнах австралійські військовослужбовці часто поховані на спеціально відведених військових кладовищах або у військових секціях цивільних цвинтарів. Одним з таких прикладів є Кладовище Адельської Річки у Північній Території, де поховані військові, що загинули під час Другої світової війни на північних рубежах Австралії.
Доглядом за могилами австралійських військовослужбовців як в Австралії, так і за кордоном (наприклад, на полях битв Першої та Другої світових воєн) займається Офіс Австралійських Військових Могил, що діє в рамках Департаменту у справах ветеранів. Ця установа забезпечує підтримку могил та меморіалів у належному стані.
Військові похорони в Австралії можуть включати різноманітні елементи, залежно від статусу померлого та обставин:
- Державні церемонії можуть проводитися для високопоставлених офіцерів або видатних військових діячів. Такі церемонії включають почесну варту, військові оркестри та гарматні салюти. Кількість пострілів у салюті регламентована: наприклад, 21 постріл для членів королівської родини або глав держав, 19 пострілів для фельдмаршалів, адміралів флоту та маршалів Королівських ВПС, і так далі.
- Для ветеранів, що відповідають певним критеріям, ОАВГ може надати офіційну бронзову табличку для встановлення на могилі чи в меморіальному саду. Існують також фінансові пільги та допомога на поховання для певних категорій ветеранів.
- Служба маків RSL (Returned and Services League Poppy Service) це важливий ритуал, який часто включається у похоронні служби ветеранів. Він включає читання спеціальної Оди Пам’яті (“Ode of Remembrance”), хвилину мовчання, виконання сигналу “The Last Post” та покладання червоних маків – символу пам’яті про полеглих.
Окрім офіційних протоколів, існують і більш особисті елементи вшанування. Труну часто покривають австралійським національним прапором. Ветерани та товариші по службі можуть виступати в ролі носіїв труни (pallbearers).
Центральне місце у культурі пам’яті Австралії займає День Австралійсько-Новозеландського Армійського Корпусу, що відзначається щороку 25 квітня. Цей день присвячений річниці висадки АНАК на Галліполі у 1915 році під час Першої світової війни. День АНАК є національним днем пам’яті всіх австралійців, які служили та загинули у всіх війнах, конфліктах та миротворчих операціях. По всій країні та за її межами проводяться урочисті ранкові служби, марші ветеранів та інші пам’ятні заходи, що підкреслюють глибоку повагу нації до своїх захисників.
Порівняння Практик Вшанування
Розглянувши практики вшанування загиблих героїв у п’яти різних країнах, можна виділити як спільні риси, так і суттєві відмінності, зумовлені культурними, історичними та релігійними чинниками.
Спільні риси:
- Практично у всіх розглянутих країнах національний прапор відіграє ключову роль у церемонії поховання, покриваючи труну героя.
- Залпи зі стрілецької зброї або гарматні салюти є поширеною формою віддання військових почестей.
- Кожна країна має центральні меморіальні місця (кладовища, святилища, меморіали), які слугують фокусом національної пам’яті.
- Використання специфічних музичних сигналів є важливим емоційним елементом церемоній.
Відмінності:
- Найбільш разюча відмінність спостерігається між Японією, де акцент робиться на духовному закарбуванні душ у святилищі, та іншими країнами, де центральним є фізичне поховання тіла або праху в землі.
- У США існує чітка градація військових почестей залежно від звання померлого, що не так виражено в інших країнах.
- В Україні сучасні практики вшанування значною мірою формуються під впливом триваючої війни, що призводить до адаптації традицій та створення нових меморіальних ініціатив.
Ключові Меморіальні Місця та Їх Характер
| Країна | Ключове Місце/Установа | Тип | Рік Заснування (якщо вказано) | Примітки |
| Україна | (Пропозиція) Національне військове меморіальне кладовище | Поховання/Меморіал | – | Планується за зразком Арлінгтона для централізованого вшанування |
| США | Арлінгтонське національне кладовище | Поховання | 1864 | Понад 400,000 поховань, суворі критерії допуску, символ нації |
| США | Гробниця Невідомого Солдата (в Арлінгтоні) | Символічне поховання/Меморіал | Невідомо | Цілодобова почесна варта, вшанування неідентифікованих героїв |
| Японія | Святилище Ясукуні | Духовне вшанування (закарбування духів) | 1869 | |
| Шотландія | Шотландський національний військовий меморіал | Меморіал (місце пам’яті) | 1927 | Розташований в Единбурзькому замку, містить списки загиблих, не для поховань |
| Шотландія | Кладовища під наглядом CWGC (Грінок, Глазго та ін.) | Поховання | Невідомо | Комісія з військових могил Співдружності доглядає могили в Шотландії та світі |
| Австралія | Кладовище Адельської Річки | Поховання | Невідомо | Один із прикладів військових кладовищ, що підтримуються ОАВГ |