Типи темпераменту людини. Що в них спільного з характером?

Розуміння людської поведінки та індивідуальних відмінностей завжди було центральним питанням психології. Серед ключових концепцій, що допомагають нам у цьому, є темперамент та характер. Хоча ці поняття часто використовують як взаємозамінні, особливо в повсякденному житті, вони позначають різні аспекти особистості. Темперамент – це вроджена основа нашої поведінки, біологічно зумовлені риси, що визначають нашу емоційну реактивність та стиль взаємодії зі світом. Натомість характер формується протягом життя під впливом досвіду, виховання, культури та особистих виборів, включаючи моральні та етичні цінності.

Ця стаття зосереджена саме на типах темпераменту людини.

Тип темпераменту	Класичний елемент/рідина	Основні риси	Сильні сторони	Слабкі сторони (потенційні ризики)
Холерик	Вогонь / Жовч	Амбітний, лідерський, енергійний, рішучий	Рішучість, цілеспрямованість, енергія	Нетерплячість, агресивність, імпульсивність
Сангвінік	Повітря / Кров	Товариський, жвавий, оптимістичний, рухливий	Ентузіазм, адаптивність, комунікабельність	Імпульсивність, неорганізованість, поверховість
Флегматик	Вода / Слиз	Спокійний, надійний, стабільний, терплячий	Дипломатичність, стійкість, надійність	Пасивність, уникнення конфліктів, інертність
Меланхолік	Земля / Чорна жовч	Аналітичний, серйозний, чутливий, деталізований	Творчість, сумлінність, аналітичність	Перфекціонізм, схильність до депресії, тривожність

Детальніше про 4 основних типи темпераменту / характеру (як інколи його називають) ви дізнаєтесь після короткого пояснення терміну.

Що таке темперамент?

Темперамент можна визначити як сукупність стійких, індивідуальних психофізіологічних властивостей людини, що проявляються в динаміці її психічної діяльності.

Простіше кажучи, це наш вроджений “стиль” реагування на світ. Він включає такі аспекти, як:

• Наскільки легко людина збуджується, наскільки сильні її емоційні реакції (позитивні чи негативні).
• Рівень енергійності, темп діяльності, потреба в русі.
• Швидкість виникнення та припинення реакцій на подразники.
• Легкість пристосування до нових умов, здатність змінювати поведінку.
• Чутливість до зовнішніх подразників (звуків, світла, соціальних сигналів).
• Спрямованість активності назовні (на інших людей, події) чи всередину (на власні думки, переживання).

Важливо підкреслити, що темперамент є біологічно зумовленим (значною мірою генетично) і відносно стабільним протягом життя, особливо в дорослому віці. Він не визначає що людина робить (зміст діяльності, цінності, переконання – це більше стосується характеру та особистості в цілому), а радше як вона це робить – її поведінковий стиль, енергетику, емоційне забарвлення дій. На відміну від характеру, темперамент не має прямого морального виміру – не буває “хороших” чи “поганих” типів темпераменту, кожен має свої сильні та слабкі сторони.

4 основні типи темпераменту та їх характеристика

Попри розвиток сучасних, більш деталізованих моделей, класична класифікація на 4 типи темпераменту залишається популярною та корисною для базового розуміння індивідуальних відмінностей. Розглянемо характеристики кожного типу, їхні сильні та слабкі сторони. Важливо пам’ятати, що “чисті” типи темпераменту зустрічаються рідко; зазвичай людина поєднує риси кількох типів, але один є домінуючим. Також кожен тип може проявлятися з різною інтенсивністю (класичний, помірний, м’який).

Холерик

Сильний, енергійний, рішучий, але часто неврівноважений тип темпераменту. Швидко реагує, іноді запальний, схильний до бурхливих емоційних спалахів.

• Основні риси: Амбітний, лідерський, цілеспрямований, активний, ініціативний, наполегливий, практичний, швидко приймає рішення, не боїться труднощів та ризику.
• Сильні сторони: Рішучість, енергійність, здатність долати перешкоди, прагнення до лідерства, висока працездатність, вміння захопити інших, орієнтація на результат. Часто є “двигуном” прогресу, новатором.
• Слабкі сторони (потенційні ризики): Нетерплячість, імпульсивність, схильність до агресії та конфліктів, впертість, домінантність, різкість у спілкуванні, низька емпатія, труднощі в рутинній роботі, схильність “йти по головах” заради мети. Може бути швидко збудливим і швидко заспокоюватися.
• Поведінкові прояви: Говорить швидко, голосно, жестикуляція виразна. Рухи різкі, енергійні. Легко переключається між завданнями, але може бути нетерплячим до деталей. Любить контролювати ситуацію.
• Орієнтація: На результат, дію, подолання перешкод. Вважається найрідкіснішим типом, особливо серед жінок.
• Елемент: Вогонь, Рідина: Жовч

Сангвінік

Сильний, врівноважений, рухливий тип темпераменту. Жвавий, товариський, оптимістичний, легко адаптується до змін.

• Основні риси: Товариський, жвавий, оптимістичний, ентузіаст, балакучий, енергійний, відкритий до нового, легко сходиться з людьми, гнучкий.
• Сильні сторони: Ентузіазм, адаптивність, комунікабельність, позитивний настрій, швидкість реакції, легкість у встановленні контактів, вміння працювати в команді, багатозадачність. Вважається найбільш універсальним типом.
• Слабкі сторони (потенційні ризики): Імпульсивність, поверховість, непостійність інтересів, схильність до переоцінки своїх можливостей, неорганізованість, труднощі з концентрацією на одному завданні, швидка втомлюваність від монотонної роботи, страх відторгнення. Може бути надмірно балакучим і легко відволікатися.
• Поведінкові прояви: Багата міміка, виразна жестикуляція, швидка мова, схильність до жартів. Легко переключає увагу. Активно шукає нових вражень та спілкування.
• Орієнтація: На людей, взаємодію, позитивні емоції, різноманітність.
• Елемент: Повітря, Рідина: Кров

Флегматик

Сильний, врівноважений, але інертний тип темпераменту. Спокійний, повільний, стриманий в емоціях, послідовний у діях.

• Основні риси: Спокійний, надійний, стабільний, терплячий, миролюбний, розважливий, консервативний, повільний, інтровертований, уникає конфліктів.
• Сильні сторони: Дипломатичність, стійкість, надійність, терплячість, послідовність, здатність до монотонної роботи, врівноваженість, самоконтроль, лояльність. Легко уживається з іншими.
• Слабкі сторони (потенційні ризики): Пасивність, повільність реакцій, труднощі з адаптацією до нового, інертність, брак ініціативи, емоційна стриманість (може сприйматися як байдужість), схильність до рутини, уникання відповідальності та прийняття рішень, впертість у звичках. Може бути надмірно поступливим або тримати образи.
• Поведінкові прояви: Мова спокійна, розмірена, без яскравих емоцій. Міміка та жестикуляція стримані. Потребує часу для “розкачки”. Віддає перевагу звичним справам та оточенню.
• Орієнтація: На стабільність, порядок, збереження енергії, співпрацю.
• Елемент: Вода, Рідина: Слиз

Меланхолік

Слабкий тип темпераменту (за Павловим), що характеризується високою чутливістю нервової системи, схильністю до глибоких переживань при низькій зовнішній активності.

• Основні риси: Аналітичний, серйозний, деталізований, чутливий, інтровертований, схильний до роздумів, перфекціоніст, тривожний, обережний, вірний.
• Сильні сторони: Творчість, сумлінність, глибокі емоційні зв’язки, аналітичні здібності, увага до деталей, висока чутливість до нюансів, відповідальність, здатність до співпереживання. Часто обдаровані в мистецтві чи науці.
• Слабкі сторони (потенційні ризики): Перфекціонізм, схильність до депресії, посттравматичного стресового розладу та тривоги, низька стресостійкість, вразливість, нерішучість, повільність у прийнятті рішень, замкнутість, песимізм, схильність до самокритики та почуття провини, страх невдачі та критики. Може бути надмірно підозрілим.
• Поведінкові прояви: Мова тиха, невпевнена. Рухи стримані, іноді скуті. Потребує часу на роздуми та планування. Віддає перевагу самотності або вузькому колу близьких людей. Чутливий до атмосфери та настрою інших.
• Орієнтація: На якість, порядок, глибокі переживання, безпеку.
• Елемент: Земля, Рідина: Чорна жовч

Історія дослідження темпераменту

Концепція темпераменту має глибокі історичні корені, що сягають античності Гіппократа (V ст. до н.е.) та Галена (II ст. н.е.). Саме вони заклали основи гуморальної теорії темпераменту. Вони пов’язували індивідуальні відмінності в поведінці з переважанням однієї з чотирьох “рідин” (гуморів) в організмі:

• Кров (sanguis): Призводить до сангвінічного типу темпераменту (жвавий, оптимістичний).
• Жовч (chole): Лежить в основі холеричного типу темпераменту (енергійний, запальний).
• Чорна жовч (melaina chole): Визначає меланхолічний тип темпераменту (схильний до смутку, аналітичний).
• Слиз (phlegma): Формує флегматичний тип темпераменту (спокійний, повільний).

Ця класифікація на 4 типи темпераменту виявилася надзвичайно стійкою і вплинула на подальший розвиток психології: 

• Іммануїл Кант (XVIII ст.) розглядав темпераменти в контексті почуттів та діяльності, розділяючи їх на темпераменти почуття (сангвінік, меланхолік) та темпераменти діяльності (холерик, флегматик).
• Альбрехт фон Галлер (XVIII ст.) переніс акцент з рідин організму на властивості нервової системи, пов’язуючи темперамент з рівнем її збудливості та реактивності.
• Іван Павлов (поч. XX ст.) розробив вчення про типи вищої нервової діяльності (ВНД), засноване на силі, врівноваженості та рухливості нервових процесів (збудження і гальмування). Він співвідніс ці типи з класичними типами темпераменту:
  • Сильний, врівноважений, рухливий тип – сангвінік.
  • Сильний, неврівноважений тип (з переважанням збудження) – холерик.
  • Сильний, врівноважений, інертний тип – флегматик.
  • Слабкий тип – меланхолік.
• Карл Юнг (XX ст.). Хоча його теорія психологічних типів (екстраверсія/інтроверсія та психічні функції) не є прямою теорією темпераменту, вона тісно пов’язана з дослідженням вроджених психологічних схильностей.
• Ернст Кречмер та Вільям Шелдон (XX ст.) намагалися пов’язати типи темпераменту з конституцією тіла (будовою).
• Сучасні дослідження (XX-XXI ст.) включають роботи Ганса Айзенка (факторний аналіз, виділення екстраверсії-інтроверсії та нейротизму), Олександра Томаса та Стелли Чесс (дослідження дитячих темпераментів, виділення 9 характеристик та 3 типів: легкий, важкий, повільно розігрівається), Джерома Кагана (дослідження реактивності у немовлят), Мері Ротбарт (модель трьох факторів: позитивна емоційність/екстраверсія, негативна емоційність, саморегуляція/вольовий контроль), Яна Стреляу, В.Д. Небиліцина, В.М. Русалова (дослідження властивостей нервової системи як основи темпераменту).

Хоча історичні теорії темпераменту, особливо гуморальна, сьогодні розглядаються радше як метафоричні, сама ідея про існування стійких, біологічно зумовлених індивідуальних відмінностей у поведінці залишається актуальною і активно досліджується сучасною наукою.

Як формується темперамент?

Сучасна наука розглядає темперамент як результат складної взаємодії генетичних та середовищних факторів.

Вплив генетики

Дослідження, зокрема за участю близнюків (особливо монозиготних, які мають 100% спільних генів, вихованих окремо), переконливо свідчать про значну роль спадковості у формуванні темпераменту. Оцінки показують, що генетичний внесок становить від 20% до 60% варіативності рис темпераменту. Не існує одного “гена холерика” чи “гена флегматика”. Темперамент є полігенною ознакою, тобто на його формування впливає комбінація багатьох (можливо, тисяч) генних варіацій (поліморфізмів). Дослідження ідентифікували деякі гени, що відіграють роль у певних аспектах темпераменту.

Наприклад:

• Гени DRD2 та DRD4 (пов’язані з дофаміновими рецепторами) асоціюються з пошуком новизни та схильністю до ризику.
• Ген KATNAL2 пов’язаний із самодисципліною та обачністю.
• Гени PCDH15 та WSCD2 асоціюються з товариськістю.
• Варіанти гена MAOA (пов’язаного з метаболізмом нейромедіаторів) можуть бути пов’язані з інтроверсією в певних середовищах.
• Гени, що впливають на серотонінову систему (SLC6A4), пов’язують із тривожністю та нейротизмом. Інші гени (AGBL2, BAIAP2, CELF4, L3MBTL2, LINGO2, XKR6, ZC3H7B, OLFM4, MEF2C, TMEM161B) також асоціюються з тривожністю чи депресивними рисами.

Гени впливають на темперамент через формування структури та функціонування мозку, особливо систем, що відповідають за емоційну реактивність, увагу, саморегуляцію, активність, а також через особливості роботи нейромедіаторних (дофамін, серотонін, норадреналін) та гормональних систем.

Роль середовища та виховання

Хоча генетика закладає основу, середовище відіграє критичну роль у тому, як саме темперамент проявлятиметься та розвиватиметься. Середовище може посилювати або пом’якшувати вроджені схильності. 

• Наприклад, дитина з вродженою схильністю до сором’язливості може стати більш відкритою в підтримуючому, заохочувальному сімейному оточенні, або ж її сором’язливість посилиться в умовах гіперопіки чи критики.  

Середовищні фактори (стрес, харчування, досвід раннього дитинства) можуть впливати на активність генів, не змінюючи саму послідовність ДНК. 

• Наприклад, дослідження показують, що в дітей, які ростуть у несприятливих умовах (насильство, зневага), можуть “вмикатися” гени, що підвищують ризик імпульсивної чи агресивної поведінки. Навпаки, позитивне середовище (безпека, любов) може сприяти активації генів, пов’язаних зі спокійнішим темпераментом.

Батьківський стиль виховання теж є важливим фактором. 

• Наприклад, заохочення соціальних контактів у сангвініків може підсилити їхню товариськість. Терпляче ставлення до повільності флегматика допоможе йому адаптуватися, тоді як постійний тиск може викликати опір або тривогу.

“Добра відповідність” (Goodness of fit) це поняття, введене Томасом і Чесс. Воно означає ступінь відповідності між темпераментом дитини та очікуваннями, вимогами й можливостями середовища, насамперед батьків. Гарна відповідність сприяє гармонійному розвитку, тоді як невідповідність (наприклад, дуже активна дитина у батьків, які цінують тишу і спокій) може призводити до конфліктів та стресу.

Отже, темперамент не є чимось абсолютно незмінним, висіченим у камені. Це динамічна взаємодія вроджених схильностей та життєвого досвіду.

Як визначити свій тип темпераменту?

Визначення типу темпераменту може допомогти краще зрозуміти себе, свої реакції та поведінкові патерни. Існує кілька методів:

Психологічні тести

Це найбільш стандартизований підхід. Існують спеціальні опитувальники, розроблені психологами:

Тест Ганса Айзенка (EPI, EPQ)

Оцінює два основні фактори темпераменту: екстраверсію-інтроверсію та нейротизм (емоційну стабільність-нестабільність). Комбінація цих факторів дозволяє співвіднести результати з чотирма класичними типами.

Опитувальник Яна Стреляу (STI, пізніше PTS)

Спрямований на вимірювання властивостей нервової системи за Павловим (сила, рухливість, врівноваженість).

Опитувальник структури темпераменту В.М. Русалова (ОСТ)

Більш сучасний і детальний тест, що вимірює різні аспекти темпераменту в предметній та соціальній сферах (ергічність, пластичність, темп, емоційність).

Тести, засновані на моделі “Великої П’ятірки” (Big Five)

Хоча це модель особистості, такі фактори, як Екстраверсія та Нейротизм, тісно пов’язані з темпераментом.

Індикатор типів Маєрс-Бріггс (MBTI)

Хоча часто критикується за недостатню наукову валідність як тест особистості, деякі його шкали (особливо Екстраверсія-Інтроверсія) стосуються темпераментних рис.

Психофізіологічні методи

Ці методи використовуються переважно в наукових дослідженнях і вимагають спеціального обладнання. Вони спрямовані на вимірювання об’єктивних показників функціонування нервової системи:

• Електроенцефалографія (ЕЕГ): Реєстрація електричної активності мозку.
• Викликані потенціали (ВП): Вимірювання реакції мозку на певні стимули.
• Шкірно-гальванічна реакція (ШГР): Вимірювання електричної активності шкіри, пов’язаної з емоційним збудженням.
• Вимірювання частоти серцевих скорочень (ЧСС), артеріального тиску: Показники вегетативної реактивності.
• Тести на швидкість реакції, витривалість нервової системи: Наприклад, теппінг-тест.

Інші Методи

• Найбільш надійний спосіб отримати кваліфіковану оцінку – звернутися до психолога чи психотерапевта. Вони володіють професійними інструментами та досвідом для аналізу вашої поведінки та реакцій.
• В інтернеті існує безліч тестів на визначення типу темпераменту. Однак до їх результатів слід ставитися обережно, оскільки багато з них не мають наукового обґрунтування та валідності. Вони можуть дати певне уявлення, але не є остаточним діагнозом. Точність залежить від чесності та самосвідомості людини, що відповідає. Настрій та емоційний стан під час проходження тесту також можуть вплинути на результат.
• Уважний аналіз власної поведінки в різних ситуаціях, своїх типових реакцій, емоцій, рівня енергії, швидкості адаптації. Корисно згадати, як ви поводилися в дитинстві (темперамент найбільш яскраво проявляється саме тоді). Можна запитати думку близьких людей, які добре вас знають.

Найкращий результат дає поєднання кількох методів, наприклад, проходження стандартизованого тесту та обговорення результатів із психологом з урахуванням даних самоспостереження.

Темперамент і вибір професії

Врахування типу темпераменту може допомогти обрати діяльність, що відповідає вродженим схильностям, і таким чином досягти більшого задоволення та успіху:

• Холерики: Успішні в ролях, що вимагають рішучості, лідерства, вміння долати перешкоди, роботи в умовах стресу та невизначеності (менеджери, підприємці, хірурги, військові, спортсмени). Їм важко в рутинній, монотонній роботі.
• Сангвініки: Добре почуваються в професіях, пов’язаних зі спілкуванням, різноманітністю, публічними виступами (продажі, маркетинг, журналістика, акторство, педагогіка, організація заходів). Монотонна, усамітнена робота може їх пригнічувати.
• Флегматики: Ефективні там, де потрібна стабільність, терплячість, уважність, методичність, робота з людьми чи механізмами (адміністратори, бухгалтери, інженери, терапевти, диспетчери, дослідники). Робота, що вимагає швидких рішень та постійних змін, може бути для них стресовою.
• Меланхоліки: Знаходять себе в діяльності, що потребує аналітичних здібностей, уваги до деталей, творчості, емпатії, роботи в спокійній обстановці (науковці, програмісти, письменники, художники, аналітики, психологи, бібліотекарі). Робота з високим рівнем стресу чи постійним тиском може бути для них виснажливою.

Темперамент та психічне здоров’я

Хоча темперамент не є психічним розладом, певні типи темпераменту можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком розвитку певних проблем:

• Меланхоліки: Більш схильні до тривожних розладів, депресії, перфекціонізму.
• Холерики: Можуть мати труднощі з контролем гніву, схильність до конфліктів, ризикованої поведінки. Можуть потребувати тренінгів з управління гнівом.
• Сангвініки: Імпульсивність може призводити до необдуманих вчинків, залежностей (наприклад, пошук гострих відчуттів, що в крайніх випадках може включати вживання наркотиків).
• Флегматики: Схильність до прокрастинації, пасивність може заважати досягненню цілей.

Знання своїх слабких сторін дозволяє своєчасно звертати на них увагу та працювати над ними.